Вівторок, 16.07.2019, 19:11

Вітаю Вас Гість | RSS
Сайт Добровеличківської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради
Головна | Історична довідка | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Погода

Наш опрос
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 191

Наша сторінка у Facebook
Добровеличківська Школа-інтернат

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
     Вченими, артистами, льотчиками, інженерами, лікарями, хліборобами, - ким тільки не стали тисячі вихованців Добровеличківської загальноосвітньої школи-інтернату.
     25 серпня 1956 року першою на Кіровоградщині трудовою політехнічною школою-інтернат з виробничим навчанням стала школа в Добровеличківці. Вона розміщувалася в приміщенні колишньої дореволюційної семінарії, пізніше - дитячого будинку.

   

     У 1959 році розпочалося будів-ництво трьохпо- верхового гуртожитку, в якому брали участь не лише будівельники, а й старшокласники. 
     Такий вигляд мала школа в 1961 році.

  
    З 1956 року школу очолив колишній воїн, педагог-гуманіст, заслужений вчитель УРСР Василь Якович Нога, який віддав 23 роки життя Добровеличківській загальноосвітній школі-інтернату.  


   
     Змістовне, цікаве, насичене шкільне життя приваблювало до школи обдарованих, здібних дітей з районів області. Меткі на розум та старанні учні постійно підвищували інтелектуальний рівень класних колективів і школи в цілому. Навчатися в Добровеличківській школі-інтернат було престижно.  
   
     Під керівництвом В.Я. Ноги, який творчо використовував педагогічну спадщину А.С. Макаренка і сам був послідовником В.О. Сухомлинського, в школі-інтернаті склалася чітка система трудового виховання та залучення учнів до праці. У школі працювали швейна і столярна майстерні, де діти здобували професійні навички.  





     
        В результаті випускники школи були добре підготовлені до життя.  У вільний від навчання час кожен вихованець школи-інтернату працював у господарстві, у якому було 50 га землі, 20 корів, більше 300 свиней, власна пасіка, 6 автомашин, трактори і автобус.   Кожен випускник вміло керував автомобілем або трактором.
  
   
       Учні школи-інтернату трудилися досить ефективно. Буряків збирали 900-1200ц/га, кукурудзи – 100 ц/га; 3200 л молока в рік давали корови. Всі прибутки використовувалися для зміцнення матеріальної бази школи, харчування дітей, придбання одягу. 
 
  
       За Василя Яковича було побудовано 3 корпуси, гаражі, майданчики, господарські будівлі, гуртожиток, восьмиквартирний будинок для вчителів.  Господарство і клопітке, і велике, але завдяки збереженим коштам кожен учень 5-10 класу та вчителі мали можливість побувати в Києві, Каневі, Москві, Ленінграді, Єревані, Кишиневі, Волгограді. 
 
   
    А в листопаді 1967 року з Болгарії прибула на екскурсію група, яка вивчила і започаткувала на своїй батьківщині досвід Добровеличківської школи–інтернату у використанні на уроках технічних засобів навчання. 
 
  
     Інтелектуальна сила педколективу була настільки високою, що всього за декілька років навчальні кабінети стали взірцем для шкіл області. Василь Якович запрошував у школу-інтернат найкращих педагогів, майстрів своєї справи. Змістовне життя школи організовували В.В. Чоботар, К.Б.Добрицька, Г.М.Федорова, В.В.Трикіна, О.В.Грон та багато інших наставників. 
 
   
     Головним же диригентом був невтомний, талановитий педагог і керівник В.Я.Нога. За успіхи в роботі він отримав звання Заслуженого вчителя України, а також нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак пошани», «Відмінник народної освіти України», «Відмінник народної освіти СРСР». 



   Майже все своє життя, з 1962 до пенсійного віку, працював у школі Грон Є.С. 
 
     
     Інтернат пам’ятає Євгена Степановича спочатку як вчителя фізики, астрономії, креслення та автосправи. Пізніше він займав посаду завуча, а потім директора школи-інтернату.  
    В різні роки очолювали школу та турбувалися за її добробут та процвітання Гетьманець Віталій Антонович, Пальоний Олександр Іванович, Стрілець Лариса Іванівна, Турта Олександра Антонівна.   
    Майже 40 років присвятила себе школі Трикіна Валентина Вікторівна, що водила дітей захоплюючими шляхами літературних героїв, прилучала до скарбів світової класики.  
 
      
   
     Її колегами були Русові Ірина Кузьмівна та Георгій Іванович, що пропрацювали в школі все своє трудове життя.    Значний внесок в розбудову школи внесли Молчанова Т.М., Іщенко В.В., Федоренко Н.Ф., Важинська Т.В., Мар’янов І.Г., Пальоний О.І та Вороновська Л.І., Гончар І.П., Кириченко П.М. Богоріл Л.В., Вепрецька Г.В. , Турта О.А. Не одне покоління вихованців вдячні їм за материнську ласку, доброту, людяність.

   
      За свою історію заклад пізнав і час становлення та розквіту, час визнання та слави, час занепаду. З певних причин школа, на жаль, втратила авторитет та визнання. Але за останні 6 років директору та працівникам закладу вдалося кардинально змінити ситуацію. Школа стає конкурентно спроможною серед закладів району, збільшилась кількість дітей, якість знань, змінились приорітети роботи. 

     Школо, колиско моя, тобі – лише 56. Скільки талановитих, обдарованих людей випустила ти зі своїх пенат! Розлетілись вони по світу, але думками повертаються сюди, де їх любили, поважали, ними гордились.  
      І хай наша школа цвіте й процвіта, Хай слава про неї лунає, Успіхів славних, хороших дітей Тобі, інтернат ми бажаєм!

  
Зверніть увагу!
Свято Першого Дзвоника 
відбудеться 
1 вересня 2015 року 
о 8.30





Календар новин
«  Липень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Пошук

Для школярів
Урядовий сайт для юних громадян

Урядовий сайт для юних громадян
Урядовий сайт для юних громадян


Для правильного вибору майбутньої професії


Мережа конкурсів





Корисні посилання














Сайт спілкування Добровеличківки 

   

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright Gordus © 2019 | Карта сайту